|
РусАрх |
Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры
|
Источник:
Черненко О.Є., Іоаннисян О.М., Новик Т.Г. Нові дослідження
Спасо-Преображенського собору в Чернігові.
В кн.: Археологические
исследования в еврорегионе «Днепр» в
Материал предоставлен библиотеке «РусАрх» Ю.Н. Сытым. Все права сохранены.
По техническим причинам не удалось воспроизвести иллюстрации оригинала.
Размещение в библиотеке «РусАрх»:
О.Є. Черненко,
О.М. Іоаннисян,
Т.Г. Новик
НОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО СОБОРУ В ЧЕРНІГОВІ
Чернігівський
Спасо-Преображенський собор – найдавнішій
із давньоруських
храмів,
який зберігся до сьогодення. Перша згадка про нього міститься у літописному
повідомленні
про смерть чернігівського князя Мстислава Володимировича; на той час
стіни
собору були зведені на висоту, «яко на кони стояще рукою досящи»
[1, с. 150,
стб. 2]. Добудували
Чернігівський Спас пізніше, скоріш за все – за
часів княжіння
Святослава Ярославича.
Археологічні
дослідження Спаського собору започаткував
1923 р.
М. О. Макаренко. Вздовж північно-західного та південно-східного фасадів храму було
розкрито
залишки давніх прибудов; у соборі, в різних його
частинах, заклали 8 шурфів.
Результатам робіт М. О. Макаренко присвятив кілька статей та монографію
«Чернігівський Спас: археологічні досліди
1923 року» (Київ, 1929).
1951–1953 рр. розкопки
на прилеглих до собору ділянках провів В. А. Богусевич.
Йому
вдалось відкрити та дослідити залишки мурованих споруд давньоруської доби,
розташованих
перед центральним фасадом храму. Згідно
із висновками
В. А. Богусевича та М. В. Холостенка, одна з них («башта з проїздом»)
могла
сполучатися
переходом з північно-західною
(сходовою) вежею собору [2, c.
14].
Продовжив
археологічні дослідження
Чернігівського Спасу 1966–1969 рр.
М. В. Холостенко. Він провів розкопки
в храмі (3 шурфи) а також назовні – поблизу
центральної
апсиди та перед головним
фасадом. Значну увагу дослідник приділив
характеру нашарувань в соборі. Він відзначав,
що тут фіксується кілька рівнів
різночасових
підлог, при цьому найдавніша залягає на глибині близько
сучасного
стеління (на різних
ділянках: 0,86–1,14 м); нижче
рівня підлоги ХVІІІ ст.
знаходяться
численні (до 5 ярусів) пізні поховання.
М. В. Холостенко відзначив також,
що
підмурки апсиди
утворює суцільна платформа з блоків пісковику
[3, c. 11].
Пізніше,
в 1970-х роках, в ході спостереження
за прокладкою траншей під
комунікації,
незначні за обсягом дослідження поблизу
Спасу провів А. А. Карнабід.
1991 р., В. Я. Руденок розчистив
та обстежив провалля, шо утворилося в північно-
східній
частині собору [4].
Розкопки
2012 р. здійснювались експедицією
Чернігівського національного
педагогічного
університету імені Т. Г. Шевченка (О. Є. Черненко) за участю
співробітників
заповідника «Чернігів стародавній» (Т. Г. Новик, П. В. Солобай)
та
архітектурно-археологічної
експедиції Державного Ермітажу Росії
(О. М. Іоаннисян,
П. Л. Зиков, Є. М. Торшин, Д. Д. Йолшин).
В ході робіт
було заново розкрито залишки каплиць, прибудованих до Спаського
собору, проведено їх обміри та натурне обстеження, здійснене хіміко-петрографічне
дослідження
будівельних матеріалів – каменю, розчинів та плінфи (Ю. М. Стреленко,
І. С. Никитенко) тощо. Окрім цього, у внутрішньому просторі храму, біля південно-
східної
стіни нартексу,
закладено шурф розміром 3 х
стратиграфію
нашарувань у самому храмі, отримати нові відомості щодо структури
його
фундаментів.
Розкоп
1 охоплював територію каплиці, прибудованої з північного
сходу до
Спаського
собору (рис. 1). ІЇ дослідження
проводилися в межах розкопу
М. О. Макаренка 1923 р. Мурування каплиці були розкриті ззовні
до рівня
фундаментних
виступів; з північного боку від ії апсиди
закладено шурф для
дослідження
підмурків фундаменту, до його
підошви. В шурфі було виявлено кілька
різночасових
поховань, найдавніше з яких за знахідками
деталей одягу (пасок, ґудзики)
датоване
ХV–ХVІ ст.
Можна
визначити, що північна каплиця,
прибудована до Спаського
собору –
невелика
прямокутна споруда з однією апсидою (9,7 х
якої
збереглися фундаменти та нижні верстви мурування
стін. Товщина
стін складає від
Зовнішня
стіна розчленована
трьома пілястрами.
Стіни
споруди вціліли на висоту до
виконані
в техніці «opus mixtum», з використанням
каменю (блоків пісковику) та
плінфи.
Збережені залишки стін споруджені,
головним чином, з каменю. Два ряди
плінфи
розташовані з фасадного
боку північно-західної стіни;
окремі встановлені
вертикально цеглини знаходились між
кам’яними блоками. У муруванні
інтєр’єрної
поверхні
плінфа використана
ширше – в апсиді її верстви починаються
від верхнього
обрізу
фундаменту. Тут збереглося до 4 рядів
плінфи, укладеної
в техніці «зі скритим
рядом».
Фундаменти
каплиці улаштовано з масивних обтесаних
прямокутних блоків
пісковику,
залитих цем’янковим розчином. Вони ширше самих стін та виступають
за їх
межі
від
запуску – до
Основою апсиди слугує
суцільна платформа, потужністю
пісковику
на цем’янковому розчині. Суттєво, що наявність
подібної платформи під
апсидою Спаського собору засвідчував М. В. Холостенко [3, c. 11]. Під
фундаментами
каплиці
(у т.ч. під платформою апсиди), так само, як і під фундаментами Спаського
собору, були виявлені
сліди дерев’яних лежнів.
Загалом,
виходячи з характеру будівельної техніки, виникнення каплиці можна
віднести
до початку ХІ ст. Вона має багато спільних рис зі Спаським собором та,
судячи
з всього, хронологічно відповідає початковому етапу його будівництва за
Мстислава Володимировича.
Біля
північного фасаду прибудови, в просторі між двома лопатками, знаходилась
гробниця,
відкрита ще 1923 р. Тоді ж були вилучені
та передані до Чернігівського
державного музею (не збереглись) пірофілітові плити,
які утворювали три ії зовнішні стінки
та дно. На сьогодні вціліла
тільки прибудована до каплиці стінка
з
плінфи,
складена в техніці «зі скритим рядом» а також глиби пісковику,
котрі
підтримували
ззовні пірофілітові стінки. Гробниця була встановлена в ямі, впущеній у
культурний
шар. За будівельною технікою
та на підставі аналізу будівельних
матеріалів,
вона датується в межах ХІ ст. Втім,
вона належить до більш пізнього часу,
ніж
каплиця.
Можна
визначити, що в ХVІІ–ХVІІІ ст. каплицю було реконструйовано:
жолобчастою
(т.зв. литовською) цеглою перекладено окремі ділянки давнього
мурування;
у центральній частині улаштовано крипту – прямокутне приміщення,
заглиблене
до
західної
стіні (рис. 1). В ямі, на дні крипти,
2012 р. були виявлені не помічені в ході
попередніх
розкопок 6 поховань ХVІІ–ХVІІІ ст. (по 2 труни, встановлені
в три яруси).
Розкоп
2 охоплював територію каплиці, прибудованої до Спаського собору з
південного
сходу (рис. 2). Мурування споруди
розкрито ззовні до рівня фундаментних
виступів;
всередині – до рівня
материка, що залягав на глибині
апсидою прибудови, досліджено залишки
котлованів будівель початку
ХІ ст., шо
передували її виникненню.
В ході розчистки
стін прибудови
між верствами ії мурування знайдено
уламки
керамічних
виробів ХІ–ХVІІІ ст. тощо. Найбільш цікава знахідка – уламок різьбленої
кам’яноїіконки.
Подібно
до північної, південна каплиця – невелика прямокутна споруда
(9,4 х
гірше.
Вціліли її фундаменти та нижні верстви мурування стін, що
склалися в ході
кількох
перекладок: деякі ділянки виконані із плінфи та каменю; деякі – з плінфи
в рівношаровій
техніці. Ширина стін сягає
виконані
з уламків каменю, залитого цем’янковим розчином. Глибина їх запуску сягає
материка.
Каплиця
виникла не раніше другої половини ХІ ст. та протягом домонгольської
доби
неодноразово перебудовувалась.
Більш детальне
визначення ії будівельної історії
потребує
подальших дослідів.
Втім, вже зараз можна засвідчити, що у ХІІ ст. до неї із
заходу прибудували ще одне більш
вузьке (
і
в північній, у південній прибудові наявні сліди реконструкції
ХVІІ – ХVІІІ ст., по її
периметру розташовувались кілька тогочасних склепів.
Водночас
із дослідженням
прибудов у нартексі Спаського собору, поблизу його
південно-східної
стіни, був закладений шурф (3 х
дослідження
фундаментів храму. Вони сягають
ширини
цем’янковому
розчині Їх споруджено в ровиках, впущених з рівня будівельного
котловану. Глибина котловану –
давньої поверхні).
Запуск ровиків – від
фундаментних
ровиків грунт; зверху (з глибини близько
давньоруського
часу (уламки плінфи,
шматки цем’янкового розчину,
тиньку із
залишками фрескового розпису тощо). Вище збереглись залишки 5 різночасових
підлог.
Треба відзначити, що М. В. Холостенком в Спаському соборі було зафіксовано
7 підлог,
що послідовно змінювали одна одну. Сучасна – з метлаських плиток заводу
Бергенгейма
(Харків) улаштована 1902
р., під нею – чавунна 1792–1798 рр. (майже вся
демонтована),
нижче – стеління з керамічних плиток ХVІІІ ст.; дерев’яна підлога
ХVІІ ст. (згоріла); глиняна післямонгольської
доби та дві давньоруські: найдавніша
(первинна) з
полив’яних плиток знаходиться
на глибині близько
поверхні.
Ії перекриває більш пізня
підлога, з різьблених плит пірофіліту [3, c. 11].
Однак,
давньоруські підлоги
в нартексі не вціліли. Вони зруйновані
похованнями
ХVІІ–ХVІІІ ст. (датовані за знахідками монет та деталей одягу),
впущеними
у верхній шар заповнення
котловану. Всього в межах шурфу виявлено
10 таких поховань, що утворюють 5 ярусів. Їх перекривають
залишки дерев’яної згорілої підлоги
(сліди пожежі 1750 р. ?).
Окремо
треба відзначити прямокутну
нішу (2,0 х
цоколі
північно-східної стіни нартексу. Для ії облаштування було використано окремі
плінфи;
стінки та дно вкривала цем’янкова обмазка. На дні знаходились численні
уламки
пірофіліту із шліфованою поверхнею
– від розбитої гробниці. Там само на дні,
в куті ніші,
знайдена залізна кельма з кістяним руків’ям. Ії робоча частина виявилась
вмурованою
в шов між верствами первинного мурування собору, руків’я виступало
на
дно ніші. Як можна
встановити, кельма потрапила
в мурування ще в ході будівництва
цоколю храму. Ії розкрили під
час влаштування гробниці та
залишили на місці.
За результатами аналізу будівельних матеріалів
виникнення гробниці можна
віднести
до ХІІ ст. На сьогодні це єдине матеріальне свідчення здійснення
соціально-
престижних
поховань у Спаському соборі в домонгольський період.
_____________________________________
1.
Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летописей.– Л., 1926. – Т.
1.
2. Богусевич В. А., Холостенко Н. В.
Раскопки черниговских каменных дворцов ХІ –
ХІІІ вв.
(Черниговская экспедиция
України. – 1951/10.
3. Холостенко Н. В. Исследования Спасского собора в Чернигове
// Реставрация и
исследования
памятников культуры. – М., 1990. – С. 6–18.
4. Руденок
В. Я., Новик Т. Г. Археологічні дослідження Чернігівського
Спаса
співробітниками НАІЗ «Чернігів стародавній»
// Чернігівські старожитності.
– Чернігів,
2012. – Вип. 1 (4). – С. 120–124.
Все материалы библиотеки охраняются авторским правом и являются интеллектуальной собственностью их авторов.
Все материалы библиотеки получены из общедоступных источников либо непосредственно от их авторов.
Размещение материалов в библиотеке является их цитированием в целях обеспечения сохранности и доступности научной информации, а не перепечаткой либо воспроизведением в какой-либо иной форме.
Любое использование материалов библиотеки без ссылки на их авторов, источники и библиотеку запрещено.
Запрещено использование материалов библиотеки в коммерческих целях.
Учредитель и хранитель библиотеки «РусАрх»,
академик Российской академии художеств
Сергей Вольфгангович Заграевский