|
РусАрх |
Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры
|
Источник: Погоральський Я.В. Житла ІХ – початку ХІ ст. з надсяння і західного Поділля (за матеріалами досліджень 2004–2006 рр.). В сб.: Матеріальна та духовна культура Південної Русі. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару, присвяченого 100-літтю від дня народження В.Й. Довженка (Чернігів – Шестовиця, 16–19 липня 2009 р.). Київ – Чернігів, 2012. С. 221–225. Все права сохранены.
Материал предоставлен библиотеке «РусАрх» Ю.Н. Сытым. Все права сохранены.
Размещение в библиотеке «РусАрх»: 2014 г.
Я.В. Погоральський
ЖИТЛА ІХ – ПОЧАТКУ ХІ ст. З НАДСЯННЯ І ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ
(за матеріалами досліджень 2004 – 2006 рр.)
Одним із найбільш яскравих проявів матеріальної і духовної культури середньовічного населення Русі є житлові споруди. Вони виступають не лише етнокультурним індикатором, а й виразником традицій, суспільних та релігійних явищ, показником розвитку будівельних технологій тощо. Незважаючи на те, що завдяки широким дослідженням житло справедливо відносять до категорії масового археологічного матеріалу, кожна нова розкопана споруда вносить доповнення до загальної картини житлового будівництва східних слов’ян. Протягом 2004 – 2006 рр. на території Західного Поділля і Східного Надсяння на пам’ятках ІХ – початку ХІ ст. було досліджено 6 жител, характеристика яких у контексті житлобудування регіону і є метою цієї статті.
Західне Поділля. Житла у цьому регіоні досліджувалися нами на городищах у Теребовлі (кінець ІХ ст.) та Білій-ІІІ (початок Х ст.) (Рис. 1) 1. Їх рештки простежувалися на поверхні у вигляді т.зв. западин: у Білій-ІІІ западина мала глибину 0,50 м і розміри 4,60 × 4,20 м. Обидва вивчені житла – із заглибленою в материк долівкою. Площа заглибленої частини жител складала 9,3 м2 (3,0 × 3,1 м, Біла-ІІІ) і 11,2 м2 (3,3 × 3,4 м, Теребовля).
Рис. 1. Житла ІХ –
Х ст. з печами-кам’янками із Західного Поділля:
А – Біла-ІІІ; Б – Теребовля
Глибина котлованів від сучасної поверхні 1,2 м (Біла-ІІІ) та 1,4 м (Теребовля), стінки вертикальні. Розташування на схилах обумовило різну глибину котловану біля протилежних стінок. Оскільки на ділянках пам’яток, де проводилися дослідження, після завершення функціонування жител забудова не проводилася, показники заглибленості котлованів загалом відображають їх первісну глибину.
Заповнення котлованів складалося з двох основних шарів: верхнього – темного гумусованого суглинку і нижнього – жовтого суглинку. У заповненнях увесь рухомий матеріал концентрувався у верхніх шарах. У Теребовлі на поверхні нижнього шару заповнення розчищено викладений з каміння майданчик, що, можливо, свідчить або про повторне використання котловану після завершення його функціонування, або ж про двоповерховість споруди (житло з теплим підклітом). Споруди з підклітами (щоправда холодними, нежитловими) виявлені на городищі Ревне І (Буковина), де їх поява датується Х ст. 2
Долівки жител глинобитні, добре утрамбовані, з помітною увігнутістю в центральній частині. У долівці виявлена система стовпових ямок, які походять від конструкцій стін чи облаштування інтер’єру споруд. У кутах та посередині стін котловану виявлено стовпові ямки, діаметром 0,10 – 0,20 м та глибиною 0,15 – 0,20 м.
Завдяки високому ступеню збереженості решток житла у Теребовлі та наявністю багатьох речей in situ, здійснено цікаві спостереження за його внутрішнім облаштуванням. Так, на долівці житла виявлено кілька заглиблень, ймовірно, господарського призначення. В одному з центральних заглиблень розчищено розвал горщика, який вдалося повністю реконструювати. Ліворуч від печі (біля її північної стінки) на долівці виявлено дві повністю збережені миски з отворами у придонній частині. Серед матеріалу, знайденого на долівці споруди, викликають зацікавлення кістяні проколки (3 шт.). Така кількість проколок може вказувати на ремісничі заняття його мешканців.
Під час зачистки долівок як у Теребовлі, так і в Білій-ІІІ простежено велику кількість дрібних ямок (глибина і діаметр до 5 см), що походять, очевидно, від забитих в долівку опорних стовпчиків внутрішніх конструкцій. Однак часто безсистемність їх розташування і, очевидно, різночасовість не дають можливості детальніше реконструювати облаштування інтер’єру житлових споруд. Дрібні ямки від стовпчиків внутрішніх конструкцій також були зафіксовані під час розкопок жител VI – VII ст. 3 та VIII – X ст. 4
У житлі з Теребовлі у північно-східному куті знаходилася добре збережена піч-кам’янка розмірами 1,20 ´ 1,40 м, висотою 0,2 – 0,3 м. Піч щільно прилягала до стінок житла; складена з невеликого каміння, можливо, з використанням гумусованого ґрунту для скріплення. Паливна камера, розмірами 0,3 ´ 0,4 м, знаходилася у передній частині печі; черінь помітно увігнутий в центральній частині. Купол камери зруйнований. Вустя печі споруджене з вертикально поставлених каменів. Перед вустям на кількох каменях лежала майже повністю збережена ліпна сковорідка, поруч розчищено дві ямки, заповнені спресованим попелом. Ще одна яма господарського призначення знаходилася у куті печі, праворуч від вустя (у заповненні над нею виявлено фрагменти двох горщиків та кістяну проколку). Вдалося зафіксувати сліди опорних конструкцій північної та північно-західної стінок печі у вигляді кількох ямок та каменів, що підпирали дерев’яну обшивку стінки.
У Білій-ІІІ розвал печі-кам’янки, розмірами 1,00 × 0,90 м, знаходився у південно-західному куті котловану. Стінки печі збереглися на висоту 0,30 м над рівнем череня, розташованого на долівці. До північно-східного кута основного масиву печі прилягало велике скупчення каміння різної величини, яке, як показали спостереження під час його розчистки, лежало на прошарку суглинку, товщиною до 0,15 м, тому, очевидно, безпосередньо не знаходилося in situ в конструкції печі. Той факт, що південно-східний кут печі виявився майже розібраним, дозволяє припустити, що він утворився внаслідок дій мешканців житла в ході підготовки до реконструкції чи ритуального руйнування опалювальної споруди 5. Матеріал, використаний для спорудження печі, складався з 20 великого, близько 130 середнього і понад 110 малого розміру каменів (без урахування кількох десятків одиниць середнього і дрібного розміру каміння, виявленого у верхніх шарах заповнення, належність якого до конструкції печі є лише гіпотетичною). Крім того, із розвалу купола печі вибрано понад 250 перепалених дрібних камінців, які, можливо, були частинами дещо більшого каміння, зруйнованого під дією нагрівання.
Черінь печі розмірами 0,60 × 0,70 м, помітно увігнутий в центральній частині. Тильна стінка опалювальної камери викладена з каменів середньої величини, а бічні – з чотирьох великих. Вустя печі обернене на північ, долівка перед вустям встелена майже суцільним тонким шаром попелу, що утворився внаслідок очистки печі.
Ймовірно, навколо печі існувала якась дерев’яна обшивка, змонтована під час спорудження печі, від якої залишилися три стовпові ямки діаметром 0,10 – 0,15 м, глибиною 0,20 – 0,30 м. Очевидно, південна і західна стінки печі прилягали до дерев’яної обшивки стін котловану, інші стінки закріплювалися плахами, притисненими вертикальними стовпчиками по кутах печі. Ця обшивка печі не лише забезпечувала її від розповзання під час функціонування, а й була важливим конструктивним елементом, що використовувався у процесі спорудження печі.
Для порівняльної
характеристики можна навести приклад двох жител початку Х ст., досліджених
у Теребовлі (ур. Черпало). За своїми параметрами вони подібні до описаних:
їх розміри 3,0 × 3,0 м та 3,2 × 3,2 м,
висота земляних стін 1,2 – 1,4 м. Печі-кам’янки, розмірами
1,2 × 1,2
та 1,3 × 1,3 м відповідно, знаходилися у північно-східному
куті котлованів, вустям обернені до входу, влаштованого з південного боку
житла 6. Споруда інтерпретована як виробнича майстерня,
виявлена на цьому ж поселенні 2002 р. Її розміри 3,3 × 3,3 м,
висота земляних стін 0,8 м; в одному з кутів знаходився кам’яний
майданчик 7.
Таким чином, виявлені на ранньосередньовічних пам’ятках Західного Поділля житлові будівлі є типовими для вказаного періоду на території поширення райковецької культури.
Надсяння і Розточчя.
На поселенні Черчик-І (Східне Надсяння) розкопано рештки 4 заглиблених жител з глинобитними печами (Рис. 2) 8. Разом із дослідженим у 2003 р. поселенням Черчик-ІІ з трьома виявленими житлами 9, ці пам’ятки складають окремий поселенський комплекс на межі Надсяння і Розточчя.
Рис. 2. Житла Х –
початку ХІ ст. з глинобитними печами
з Черчика-І (Надсяння)
Культурний шар за межами об’єктів майже відсутній, натомість концентрація знахідок над об’єктами різко збільшується, ґрунт у цих місцях має темний золистий відтінок. Котловани усіх жител на поселеннях біля Черчика викопані у супісках. Обриси будівель у вигляді аморфних золистих плям проявлялися на глибині 0,2 – 0,4 м від сучасної поверхні. Котловани жител з Черчика-І мали правильну прямокутну форму, площею 11,45 – 13,7 м2 (три споруди) та 7,85 м2 (одна споруда), житла з Черчика-ІІ мали площу 11,2 – 11,9 м2. Висота вертикальних земляних стін складала 0,6 – 0,8 м. Заповнення котлованів складалося з двох лінзоподібних у перерізі шарів: верхнього – з темним золистим відтінком і нижнього – сірого супіску з вкрапленнями вугликів та шлаків.
Опалювальними спорудами у
житлах з поселень біля Черчика слугували глинобитні печі. Їх розміри у
Черчику-І майже однакові і складають 1,0 – 1,0 × 1,0 – 1,1 м, у
Черчику-ІІ –
0,8–1,1 × 1,1 –
1,15 м. Стінки печей віддалені від стінок котлованів на 0,1 – 0,3 м. Висота
стінок печей 0,3 – 0,6 м. Заповнення паливних камер складали уламки
кераміки, вуглики, залізні шлаки (до кількох десятків шматків) та глина з
купола. Біля двох печей виявлені скупчення глини, яка, можливо, була
підготовлена для ремонту печей.
Найімовірніше, мешканці поселення Черчик-І спеціалізувалися на добуванні і переробці болотної руди, свідченням чого є значна кількість шлаків. Оскільки залізні шлаки виявлено в паливних камерах печей, не виключено, що печі використовувалися у виробничому процесі. Водночас печі є аналогічними за розмірами та конструкцією до звичайних побутових печей цього часу (шлаки могли входити до конструкції печей, як це зафіксовано на поселенні Черчик-ІІ), а самі споруди, в яких вони розташовані, цілком відповідають за параметрами та формою котлованів типовому слов’янському житлу.
Для пам’яток ІХ – ХІ ст. у Посянні (як і на Прикарпатті загалом) характерні житла з печами-кам’янками, натомість глинобитні печі (або печі в материкових останцях) більш поширені на Західній Волині (Ріпнів І, Хрінники та ін.) 10. У цьому контексті особливістю опалювальних споруд поселення Черчик-І є те, що вони глинобитні. Хоча на синхронних пам’ятках, розташованих неподалік (Добростани (18 км на схід), Рокитне та Судова Вишня-І (ур. Замчисько) (10 км на південь)), у житлах зафіксовано печі-кам’янки. У Добростанах на городищі та селищі-супутнику виявлено кілька десятків т.зв. западин – решток котлованів жител. Під час дослідження однієї із таких западин встановлено, що житло із піччю-кам’янкою у північно-східному куті мало прямокутну форму розмірами 3,2 × 3,4 м 11. Напівземлянки з Судової Вишні прямокутні чи квадратні в плані, із заокругленими кутами і стінами, довжиною 2 – 7 м, заглиблені в ґрунт від 0,8 до 1,5 м від сучасної поверхні. У кожному з досліджених на дитинці жител прослідковано рештки печей-кам’янок 12. Варто відзначити, що на посаді городища Судова Вишня-І у п’яти виявлених там житлах печі були глинобитними чи вирізаними в материковому останці, тобто в межах одного поселення співіснували два типи опалювальних споруд 13. Серед інших пам’яток Надсяння цього часу виділимо знахідки решток глинобитної печі на поселенні Прилбичі та печей-кам’янок у двох житлах поселення Салаші 14.
Важливість цього факту полягає у тому, що різниця в матеріалі спорудження печей іноді вважається однією з етнографічних чи регіональних ознак. Поки важко стверджувати, чи наявність такої різноманітності типів печей на поселеннях Надсяння і Розточчя пов’язана з порубіжним розташуванням регіону між Волинню і Прикарпаттям, що відбилося у проникненні традиції спорудження глинобитних печей із Західної Волині, чи визначальним фактором тут виступає специфіка окремих мікроландшафтів. Можливо, дані досліджень з поселень біля Черчика вказують, що місцеві умови, а саме наявність (або відсутність) того чи іншого матеріалу для спорудження опалювальних пристроїв, відігравали вагому роль у виборі конструктивного типу печі.
Входи у ранньосередньовічних слов’янських житлах у більшості випадків знаходилися у стіні навпроти вустя печі 15. Оскільки опалювальні споруди зазвичай розташовані біля північної стіни, то і входи до будівель в основному орієнтовані на сонячні сторони горизонту, насамперед, схід та південь. Спостереження за локалізацією печей у житлах та за напрямками їх вустя на досліджених нами пам’ятках (Теребовля, Біла-ІІІ, Черчик-І, Рокитне) дозволяють стверджувати, що, крім врахування сторін світу, визначальними факторами у просторовій орієнтації жител на поселеннях була мікротопографія ділянки, а також залежність від розташування синхронних житлових комплексів. Саме ці ознаки впливали на планіграфію поселень 16.
Загалом, проаналізовані споруди з ранньосередньовічних пам’яток Західного Поділля, Надсяння і Розточчя відображають основні тенденції розвитку східнослов’янського житла в межиріччі Дністра, Сяну, Прип’яті і Дніпра. Водночас у порівнянні з пам’ятками суміжних територій вони висвітлюють ті специфічні риси, які сформувалися під впливом природних, етнокультурних та міграційних факторів.
______________________________
1. Миська Р., Погоральський Я. Археологічні дослідження у Теребовлі // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2006. – Вип. 9. – С. 249 – 268; Погоральський Я. Ранньосередньовічні житла у басейні Серету // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2008. – Вип. 12. – С. 283 – 291.
2. Михайлина Л.П. Слов’яни VIII – X ст. між Дніпром і Карпатами. – К., 2008. – С. 91 – 92.
3. Русанова И.П. Славянские древности VI ‑ IX вв. между Днепром и Западным Бугом // САИ. – 1973. – Вып. Е1-25. – С. 90 – 93, табл. 38 – 41.
4. Филипчук М. Дослідження стародавнього Пліснеська у 1990 р. // Волино-Подільські студії. – Львів, 1998. – Вип. 1. – С. 264, рис. 2а; Филипчук М. Дослідження літописного Пліснеська у 2000 р. // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2002. – Вип. 5. – С. 214, рис. 9.
5. Филипчук М. Східнослов’янське житло X – XI ст. в Українському Прикарпатті // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1995. – Вип. 6. – С. 231; Мисько Ю.В. Про сакральні функції східнослов’янського житла (за матеріалами Пруто-Дністровського межиріччя) // Археологічні студії. – Київ; Чернівці, 2000. – Вип. 1. – С. 116.
6. Тимощук Б. О. Исследования в Теребовле // Археологические открытия1986 года. – М., 1988. – С. 342.
7. Ягодинська М., Виногродська Л. Археологічні дослідження в м. Теребовля Тернопільської області та його околиці у 2002 р. // АВУ 2001 – 2002 рр. – К., 2002. – С. 302.
8. Погоральський Я. Житлові комплекси з поселення Черчик І на Розточчі // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2005. – Вип. 9. – С. 324 – 336.
9. Петегирич В., Павлів Д., Принада І. Поселення Х – ХІ ст. біля с. Черчик на Яворівщині // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2005. – Вип. 9. – С. 280 – 296.
10. Кучінко М.М. Давньоруські житла на землях Західного Побужжя і Посання // Археологія. – 1975. – Вип. 15. – С. 104 – 105; Оприск В. Попередні підсумки дослідження ранньосередньовічних об’єктів багатошарового поселення біля с. Хрінники // Волино-Подільські студії. – Львів, 1998. – С. 242 – 253.
11. Шишак В. Дослідження у с. Добростани на Львівщині // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1991. – С. 103.
12. Ратич О.О. Результати дослідження давньоруського городища Замчиська в м. Судова Вишня, Львівської області, в 1957 – 1959 рр. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1962. – Вип. 4. – С. 108 – 109.
13. Багрий Р.С. Вишня // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). – К., 1990. – С. 137.
14. Пелещишин М.А., Касюхнич В.В., Рудий В.А. Археологічні розкопки на Розточчі // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1991. – С. 73.
15. Раппопорт П.А. Древнерусское жилище // САИ. – 1975. – Вып. Е1-32. – С. 137–141; Михайлина Л.П. Слов’яни VIII – X ст.. між Дніпром і Карпатами. – К., 2007. – С. 104 – 105.
16. Погоральський Я. Просторова орієнтація слов’янського житла другої половини І тис. н.е. // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. – Одеса, 2002. – Т. 3. – С. 155 – 157.
Все материалы библиотеки охраняются авторским правом и являются интеллектуальной собственностью их авторов.
Все материалы библиотеки получены из общедоступных источников либо непосредственно от их авторов.
Размещение материалов в библиотеке является их цитированием в целях обеспечения сохранности и доступности научной информации, а не перепечаткой либо воспроизведением в какой-либо иной форме.
Любое использование материалов библиотеки без ссылки на их авторов, источники и библиотеку запрещено.
Запрещено использование материалов библиотеки в коммерческих целях.
Учредитель и хранитель библиотеки «РусАрх»,
академик Российской академии художеств
Сергей Вольфгангович Заграевский