|
РусАрх |
Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры
|
Источник: Ситий Ю.М. Пошуки фундаментів давньоруського храму біля Катерининської церкви в Чернігові // Могилянськи читання 2014. Збірник наукових праць. К., 2015. С. 316–321. Все права сохранены.
Материал предоставлен библиотеке «РусАрх» автором. Все права сохранены.
Иллюстрации приведены в конце текста.
Размещение в библиотеке «РусАрх»: 2016 г.
Ю.М. Ситий
ПОШУКИ ФУНДАМЕНТІВ ДАВНЬОРУСЬКОГО ХРАМУ
БІЛЯ КАТЕРИНИНСЬКОЇ ЦЕРКВИ В ЧЕРНІГОВІ
Д.Я. Самоквасов описав знахідку 1878 р., виявлену під час викопування льоху поблизу церкви Св. Катерини 1. Було знайдено могилу з похованням жінки, біля якої знаходилися 2 срібні медальйони та 2 срібні браслети, що датуються ХІІ–ХІІІ ст.
У 1947 та 1949 рр. В.А. Богусевич проводив дослідження на північ від церкви. Серед матеріалів, представлених з ділянки цієї частини території Окольного міста, є уламки шиферної плити та значна кількість плінфи товщиною 4,5–4,7 см. Це дозволило В.А. Богусевичу висловити припущення про існування під сучасною Катерининською церквою храму 2. Під час досліджень 1947 р. була здійснена спроба відшукати давньоруський храм – за 4 м на південь від південних дверей церкви був закладений розкоп № 3 розмірами 2 х 2 м. В розкопі були виявлені поховання ХVІІІ–ХІХ ст., а на глибині 2,5 м вдалося зафіксувати домовину від дитячого поховання гарної збереженості. Поховання здійснене за християнською обрядовістю у витягнутому положенні на спині головою на захід з невеликим відхиленням до півдня. На кістках ніг збереглися шкіряні туфельки орнаментовані прорізями та обшивкою. Залишки цього взуття увійшли до колекції і потрапили до матеріалів переданих В.А. Богусевичем до Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського 3. Виявити залишки храму через значну перекопаність шарів не вдалося, але в розкопі була зафіксована смуга горілої деревини скоріш за все від пожежі 1239 р.
У 1978–1979 рр. під час досліджень за напрямком теплотраси, що йшла до Катерининської церкви, А.А. Карнабеду та В.П. Коваленку серед забудови Х–ХІІІ ст. вдалося зафіксувати залишки частково зруйнованого парного поховання. Біля жіночого черепа виявлені 2 пари срібних дротяних скроневих кілець 4.
У 1982 р. по вул. Підвальній (на території Подолу) була прокладена траншея під водогін, у якій О. В. Шекун зафіксував ряд об’єктів давньоруського часу 5. Траншея розпочиналася на території скверу біля Катерининської церкви, за 22 м від його південно-східної межі. Довжина траншеї становила 5 м. В процесі досліджень на глибині 1,7 м був віднайдений котлован житла ХІІ ст. Глинобитна піч була представлена черенем, що містив кілька уламків плінфи, а на глибині 2,2 м в іншій стінці траншеї вдалося зафіксувати кістки ніг поховання, здійсненого за християнською обрядовістю.
Як зазначив у звіті автор розкопок О.В. Шекун, подальші дослідження в траншеї велися під керівництвом В.П. Коваленка 6.
Існує план розташування траншеї, що досліджувалася В.П. Коваленком (Рис. 1), а також стратиграфія двох ділянок завдовжки 3,5 м та 6 м. За стратиграфічними спостереженнями, ділянка довжиною 6 м знаходилася на схилі пагорбу зі сходу від церкви. Рівень денної поверхні, згідно зі стратиграфією західної стінки, падав з півночі на південь більш стрімко, ніж у східній стінці. Усі шари в західній стінці залягали з ухилом з півночі на південь. На глибині 0,4–1,2 м фіксувався шар будівельного сміття (скоріш за все часів знесення прибудов до Катерининської церкви), у профілі східної стінки він простежений на глибині 1,3–1,75 м. З цього шару та шару, що його підстилає, походить переважно матеріал ХІХ ст.: уламок поливної кахлі із зображенням букета у вазоні, інші керамічні вироби, в тому числі уламок грузила (скоріш за все від рибальського знаряддя XVIII – XIX ст.), залізні ножиці.
В профілі східної стінки на глибині 1,65–2,55 м фіксувався коричневий шар органіки, потужністю до 0,2 м. Вірогідно, цей шар сформувався під час існування та після ліквідації укріплень Фортеці. Нижче залягав шар темно-сірого супіску з включенням уламків цеглин та шматків вапна; також в ньому зустрінуті поодинокі уламки давньоруської плінфи. Вказаний шар, на нашу думку, утворювався від початку будівництва Катерининської церкви (освячена у 1715 р.) до вирівнювання території перед освяченням церкви.
В південно-східному куті вказаної 6-метрової ділянки був зафіксований шар вапна та плінфи товщиною до 0,45 м, що сягав дна траншеї водогону. Вказаний шар є рештками руйнації давньоруського храму, причому він знаходиться на місці проходження фортечного рову. Це дозволяє висловити припущення про переміщення решток руйнації давньоруського храму до найближчої ділянки рову перед спорудженням Катерининської церкви.
Виявлення слідів давньоруської монументальної споруди спонукало науковців до пошуків власне фундаментів храму. Слід нагадати, що у 1982 р. Г.О. Кузнецов відкрив залишки храму по вул. Сіверянській, а у 1983–1984 рр. В.П. Коваленко та Л.М. Большаков провели його дослідження. Співпраця чернігівських та ленінградських фахівців виявилася плідною та перспективною.
У 1983 р. по завершенню відбудови Катерининської церкви було проведено облаштування навколишньої території. Під час земляних робіт на південному схилі тераси був зрізаний шар ґрунту разом із частиною гончарного горну ямного типу. В заповненні горну археологи виявили горщики Х ст. Окрім горну на схилах була знайдена значна кількість плінфи від зруйнованого храму.
В рамках програми по визначенню часу виникнення міста Чернігова, та зважаючи на характер вище вказаних знахідок, В.П. Коваленко здійснив пошукові дослідження біля вже відновленої Катерининської церкви. В сезоні 1984 р. за 4,3 м на схід від храму був закладений шурф № 1, згодом був розширений до розкопу № 1 (розміри 10 × 2 м), орієнтованого за меридіональним напрямком.
Денна поверхня на місці розкопу дещо підвищувалася у північному напрямку. Під дерном залягав шар темно-сірого супіску потужністю до 2,2 м. У верхній частині цього шару на глибині 0,4–0,7 м фіксувалися лінзи темно-жовтого супіску з включенням глини та каменю – скоріш за все, це підсипка, зроблена після прибудов до церкви у ХІХ ст. Можна припустити, що це був суцільний шар, що зберігся лише у вигляді лінз.
Нижче фіксуються могили з похованнями у дерев’яних домовинах, орієнтовані по осі схід – захід. Верхні могили зафіксовані з глибини 1,2 м. В розкопі простежені щонайменше 3 горизонти поховань: І – на глибині до 1,5 м; ІІ – до глибини 2,4 м; ІІІ – до 3,45 м.
Безперечно, поховання здійснювалися у різний час, найбільш пізні – після появи шару темно-жовтого супіску з включенням глини та каменю. Досліджені і поховання, що передували появі цього шару. Окремі могили перекривали одна іншу. За стратиграфічними спостереженнями, поховання другого горизонту могли бути впущені в ґрунт до появи шару з каменем і, відповідно, мати глибину могильної ями близько 1,5 м.
Найглибша могила (3,45 м від сучасної денної поверхні), скоріш за все, була викопана з нижньої межі шару темно-сірого супіску (глибина 2,25 м), таким чином глибина могильної ями становила 1,25 м.
В стратиграфії західної стінки розкопу на глибині 1,0 – 1,3 м зафіксована лінза вапна, завтовшки до 0,27 м. Через викопування значної кількості могил, вона збереглася лише на ділянці довжиною 2,3 м і визначити час появи лінзи за матеріалом неможливо. Розташування лінзи вище верхньої межі шару сірого супіску, що починався на глибині 2,2 м, може вказувати на час остаточної руйнації давньоруського храму та початку будівництва Катерининської церкви.
В стратиграфії західної стінки шар сірого супіску, що лежав на глибині від 2,2 до 3,55 м, містив матеріали давньоруського періоду (Х – середини ХІІІ ст.). У вказаному шарі на глибині 2,8 м та 3,2 м було зафіксовано значну концентрацію шматків природного каменю, що, вірогідно, використовувався під час зведення фундаментів давньоруського храму.
Через значну щільність поховань, що відносилися до цвинтаря Катерининської церкви, дослідники змушені були зменшити досліджувану площу до розмірів одного квадрата (2 × 2 м). Даний квадрат розташовувався у південній частині розкопу і був докопаний до материка (глибина 3,55 м). Стратиграфія південної стінки квадрата виявилася досить інформативною.
Заповнення ями, пробитої могилою третього (нижнього) горизонту містило два прошарки будівельного сміття, що частково потрапило на дно могили внаслідок викопування могильної ями. Наявність будівельного сміття свідчить про викопування ями, вірогідно, під час побудови Катерининської церкви та про досить швидке заповнення ями в процесі будівельних робіт. Яма викопана з глибини 1,45 м – саме з цієї глибини в стратиграфії південної стінки розкопу зафіксовані неушкодженими шари, сформовані до побудови Катерининської церкви.
Верхнім (з глибини 1,45 м до 1,6 м) лежав шар вапна з включенням уламків плінфи. Скоріш за все, він маркує час руйнації давньоруського храму. Нижче залягав світло-сірий супісок товщиною до 0,1–0,2 м. На глибині 1,75–1,9 м фіксувався шар вапна, синхронний спорудженню давньоруського храму. Він підстелений шаром світло-сірого супіску (товщина до 0,15 м) – викид ґрунту під час викопування у материку ровів під фундаменти храму, а також сірий супісок – переміщений культурний шар (товщина 0,15 м). З цієї глибини походить кераміка Х–ХІІ ст.
З глибини 2,15 м був зафіксований темно-сірий гумусований супісок товщиною до 0,8 м. Під ним лежав шар темно-жовтого суглинку (0,25 м), підстелений шаром попелу (0,05–0,1 м), що спирався на шар темно-жовтого суглинку (0,1–0,15 м). На дні розкопу залягав жовтий пісок товщиною до 0,3 м.
З нижніх шарів розкопу походить кераміка Х – першої половини ХІ ст., серед якої присутнє денце горщика з отворами – сліди смолокурного виробництва.
З глибини 2,2 м і до рівня материка культурний шар на розкопі є характерним для ділянок забудови Чернігова Х–ХІІ ст. Наявність у верхній частині нашарувань давньоруського періоду вапна, а також розміри плінфи дозволили В.П. Коваленку та П.О. Раппопорту датувати спорудження храму першою половиною ХІІІ ст.
Шурф № 2 було закладено за 11,5 м на південь від розкопу № 1, ближче до краю тераси р. Десна – на цьому місці під час благоустрою території була помічена висока концентрація давньоруської плінфи. Для визначення місцезнаходження кладки використовувався біолокаційний метод (рамка).
Розміри шурфу становили 4 × 2–3 м. В центрі шурфу на глибині 0,6 м було виявлено дві паралельні цегляні стінки, а на глибині 1,08–1,1 м – вимостка з шестикутної плитки. Таким чином, за допомогою рамки вдалося знайти кладку склепу ХІХ ст.
Шурф № 3 розмірами 2 × 2 м був розбитий за 8 м на схід від попереднього. На глибині від 0,6 м до 1,2 м простежувалися уламки битої цегли, що утворювали шар або ж були заглиблені в ґрунту у вигляді окремих ям. З глибини 0,4 м до 1,45 м фіксувався шар будівельного сміття, що в стратиграфії північної стінки підстелений шаром жовтого піску з включенням вугликів (з глибини 1,2 м до 1,4 м). Нижче залягав шар давньоруського періоду – сіро-жовтий плямистий супісок, прорізаний могильною ямою. У верхній частині він містив яму, діаметром 0,7 м та глибиною 0,25 м, заповнену сірим супіском з включенням вугликів. Також у цьому шарі зафіксовані викиди з різноманітних ям у вигляді невеликих лінз.
В центрі шурфу на глибині 2,5 м була досліджена могильна яма шириною 1,0 м, що заходила під західну та східну стінки. В центрі могили, орієнтованої по осі схід – захід, виявлено поховання дорослої людини у витягнутому положенні на спині, руки схрещені на животі. Без супроводжуючого інвентарю. Вірогідно, поховання відноситься до цвинтаря Катерининської церкви.
Материк у шурфі лежав на глибині 2,18 м від сучасної денної поверхні, що значної вище рівня материка в розкопі № 1. Скоріш за все, розкоп № 1 потрапив на схил рівчака, що прорізав край тераси Десни, тому дана ділянка була непридатною для зведення храму. На нашу думку, рештки храму слід шукати західніше розкопу № 1.
Шурф № 4 розмірами 2 × 2 м був закладений за 2 м на захід від шурфу № 2. В шурфі верхнім лежав шар світло-сірого супіску товщиною до 0,4 м. Нижче (на глибині 0,4 – 1,5 м) фіксувався шар будівельного сміття, під ним – шар вапна та битої плінфи (з глибини 0,9 м до 1,8 м), що залягав ближче до східної стінки.
На глибині 1,8 – 2,1 м фіксувався жовтий пісок з вугликами, що заходив під шар вапна з уламками плінфи. На глибині 2,1 м знаходилися шари, що містили горілі лінзи на уламки плінфи – наслідок пожежі міста під час монголо-татарської навали.
Нижче фіксувалося заповнення, сформоване значною кількістю шарів та прошарків з горілою деревиною. Характер знайденого тут матеріалу свідчить, що це заповнення котловану Х ст., конструкції якого згоріли в пожежі.
Материкова глина зафіксована на рівні 3,5 м – скоріш за все, в котловані споруди глибиною щонайменше 1,0 м.
Таким чином, в результаті робіт 1984 р. залишків давньоруського храму віднайти не вдалося, проте були виявлені шари його руйнації та зібрані уламки плінфи, що походять від кладки його стін або фундаментів.
Плінфа мала розміри 26–27,5 × 18–18,5 × 4–4,5 см. Також були знайдені фрагменти лекальної плінфи та шматки розчину з домішкою цем’янки. На 42 фрагментах плінфи виявлені клейма на торцях та помітки на постелі у вигляді різноманітних літер та знаків (Рис. 2). За розмірами плінфи храм датований першою половиною ХІІІ ст. 7
Судячи з товщини шару руйнації давньоруський храм знаходиться ближче до місця розташування шурфу № 4 – з південно боку Катерининської церкви.
1. Самоквасов Д.Я. Могильные древности Северянской Черниговщины. – М., 1916. – 102 с.
2. Богусевич В.А. Черниговская археологическая экспедиция 1947 г. Отчет // НА ІА НАНУ. – Ф. е. 1947/20. – 20 с.; Богусевич В.А. Археологические раскопки древнего Чернигова. 1949 год // НА ІА НАНУ. – Ф. е. 1949/2. – С. 14.
3. Богусевич В.А. Черниговская археологическая экспедиция 1947 г. Отчет // НА ІА НАНУ. – Ф. е. 1947/20. – 20 с.; Богусевич В.А. Археологические раскопки древнего Чернигова. 1949 год // НА ІА НАНУ. – Ф. е. 1949/2. – С. 15.
4. Карнабед А.А., Коваленко В.П. Отчет об охранных архитектурно-археологических исследованиях на территории охранной зоны Черниговского государственного архитектурно-исторического заповедника в 1979 году // НА ІА НАНУ. – Ф. е. 1979/113. – 17 с.+42 фото.
5. Шекун А.В. Охранные работы в районе Черниговского Подола в 1982 – 1987 гг. // НА ИА НАН Украины. – № 1987/198. – С. 24 – 25.
6. Коваленко В.П. Работы архитектурного отряда археологической экспедиции Черниговского исторического музея в 1983 – 1986 гг. Тезисы Черниговской областной научно-методической конференции, посвященной 90-летию Черниговского исторического музея. – Чернигов, 1988. – С. 59 – 60.
7. Коваленко В.П., Раппопорт П.А. Памятники древнерусской архитектуры в Чернигово-Северской земле // Зограф. – № 18. – Белград, 1987. – С. 6.
Ил. 1
Ил. 2
Все материалы библиотеки охраняются авторским правом и являются интеллектуальной собственностью их авторов.
Все материалы библиотеки получены из общедоступных источников либо непосредственно от их авторов.
Размещение материалов в библиотеке является их цитированием в целях обеспечения сохранности и доступности научной информации, а не перепечаткой либо воспроизведением в какой-либо иной форме.
Любое использование материалов библиотеки без ссылки на их авторов, источники и библиотеку запрещено.
Запрещено использование материалов библиотеки в коммерческих целях.
Учредитель и хранитель библиотеки «РусАрх»,
академик Российской академии художеств
Сергей Вольфгангович Заграевский