|
РусАрх |
Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры
|
Источник: Вечерський В.В. Тетраконхові храми Чернігівщини у контексті світової архітектури. Все права сохранены.
Размещение электронной версии в открытом доступе произведено: http://my.chernigov.net. Все права сохранены.
В.В. Вечерський
ТЕТРАКОНХОВІ ХРАМИ ЧЕРНІГІВЩИНИ
У КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ АРХІТЕКТУРИ
У культовому мурованому будівництві
Чернігівщини вирізняється група храмів унікальної об'ємно-просторової
структури-тетраконхи. Це центричні рівнораменні однобанні споруди з
чотирипелюстковим планом, єдиним висотно розкритим внутрішнім простором і
пірамідальною загальною композицією.
Тип тетраконхового храму відомий в архітектурі
багатьох країн Європи і Передньої Азії. Сформувався він у Середземномор'ї
близько IV ст. н. є. на основі просторових композицій, опрацьованих сірійськими
архітекторами в імперському Римі (німфей вілли Адріана в Тіволі). Поширився у
VI-XIII ст. в, і усіх країнах, візантійського культурного ареалу (Греція,
Вірменія, Грузія, Сірія, Італія, Балкани тощо), окрім Київської Русі у
європейській архітектурі Нового часу тип відродився в епох" італійського
пізнього Відродження (церква Санта Марія делла Консоляціоне в Тоді, архіт. Кола
ді Капрарола, 1508 р.), але значного поширення не набув. Широкий географічний
та хронологічний діапазон поширення тетраконхів по світу пояснюється тим, що за
своєю чистою тектонічною формою вони є одним з небагатьох класичних архетипів,
вироблених архітектурною думкою впродовж тисячоліть.
На Україні тетраконхові храми будувалися на
протязі пів-століття - з 1755 до 1800 р. (відома лише одна запізніла репліка
1839 р.) у обмеженому ареалі Лівобережної України (захоплюючи Київ, частково -
Слобожанщину і Новосербію). Центром цього ареалу була Чернігівщина - з 24
відомих на Україні тетраконхів 13 споруджено тут.
Тетраконхи класифікуються на 2 основні типи:
1. Простий тетраконх: чотирипелюстковий план,
центральний підкупольний квадрат не виділено ні в плані, ні в обсягових формах.
2. Квадрифолієвий баштоподібний тетраконх:
центральний висотний четверик увінчано світловою банею, прилеглі 4 екседри
значно нижчі і вужчі.
Існувало й кілька проміжних типів, що розрізняються
за ступенем виявлення центрального четверика.
Характерно, що на Чернігівщині розташовані всі
квадри-фолієві баштоподібні тетраконхи, відомі на Україні, окрім одного (церква
Миколи Набережного у Києві); зовсім не відомі на Чернігівщині проміжні типи, а
тип простого тетраконха представлений 4 спорудами.
Першими з'явилися квадрифолієві баштоподібні
тетраконхи (1755-90 рр.)
- Трисвятительська церква у Лемешах (1755-1761
рр.)
- Покровська церква у Ніжині (1757-1765 рр.)
- Вознесєнська церква у Коропі (1764 р.)
- Миколаївська церква у Борзні (1763-1769 рр.)
- Спасо-Преображенська церква у Глухові (1765 р.)
- Троїцька церква у Риковому (нині с Кірове, 1774
р.)
- Хрєстовоздвиженська церква у Ніжині (1775 р.)
- Перква Різдва Богородиці в Орлівці Глухівського
пов. (1775 р.)
- Петропавлівська церква у Максаках (1790 р.)
Десятиріччям пізніше споруджено перший простий тетраконх, зате розвиток типу
тривав до 1839 р.:
- Троїцька церква у Носівці (1765-1772 рр.)
- Церква Іоанна Богослова у Стародубі (друга йол.
XVIII ст.)
- Троїцька церква у Нових Млинах (1800 р.)
- Михайлівська церква в Уланові Глухівського пов.
(1839 р.) На матеріалі лише Чернігівщини, де тетраконхи раптово з'явилися і
зникли, не можна прослідкувати ні еволюції типів (схема від простого до
складного, від примітивних до розвинених типів тут не спрацьовує - цьому
суперечить хронологія спорудження храмів), ні походження й суті цих символічних
архітектурних форм, бо обидва різновиди тетраконхів вперше з'являються на
Чернігівщині вже як цілком розвинені, завершені типи. Напрошується висновок, що
вони були сюди занесені з інших земель. Оскільки на Правобережжі, у Польщі та
Білорусії тетраконхів не було, лишається припустити, що вони занесені з Росії.
Не випадково центром ареалу поширення цих храмів є Глухів, столиця Гетьманщини,
тісно пов'язана у XVIII ст. з Москвою і Петербургом, завдяки чому тут було
джерело нових ідей і форм для української архітектури. Фундаторами тетраконхів
були, переважно, представники еліти - родина Розумовських (Лемеші, Ніжин), І.
Неплюєв (Орлівка), отамани Генеральної армати П. Юркевич та Г. Кологривий
(Короп, Глухів), багата міщанська громада (Ніжин), монастир (Максаки),
священник М. Лукашевич (Носівка). Розумовські й Неплюєв мали маєтки у
Підмосков'ї, тож логічно було б там пошукати прототипів тетраконхів
Чернігівщини.
І справді, у Москві і Підмосков'ї
багатопелюсткові і тетраконхові церкви відомі з кін. XVII ст. (собор Петра
Митрополита Високопетровського монастиря в Москві 1686 р., Входоєрусалимська
надбрамна церква Новоєрусалимського монастиря в Істрі 1690-97 рр. та ін.). На
початку XVIII ст. у підмосковних дворянських садибах Голіциних, Таракановых,
Нащокіних та їн. зводилися і квадрифолієві баштоподібні тетраконхи (церква 1703
р. у с. Тешилово), і прості тетраконхи (церква 1721 р. у с. Грабцево), і
численні проміжні типи (церкви у с Мілюково-Архангельське 1706 р., у с.
Татаринцево 1737 р. та ін.). Тут бачимо найбільшу кількість, максимальний
хронологічний і типологічний діапазон тетраконхових церков. А до того ж тут є і
вихідні прототипи, з яких розвинулися тетраконхи, і яких нема на Україні. Це
ярусні храми типу восьмерик на четверику з симетричними пелюстковими планами,
що з'являються у 1670-х рр. як меморіальні церкви на зміну шатровим храмам,
забороненим патріархом Никоном. Вони пов'язані з творчістю видатного зодчого Я.
Бухвостова і представлені такими шедеврами як церква Знамення в Дубровицях
1690-1704 рр. та церква Покрова у Філях 1694 р. За дослідженнями російських
вчених, цей тип прийшов з України. Саме він був улюбленим в українській
дерев'яній та мурованій архітектурі у XVII ст. і пізніше (церква Різдва
Богородиці у Седневі та ін.). Запозичивши з України об'ємно-просторову структуру
храму, московські зодчі видозмінили її, понизивши бічні обсяги і перетворивши
на звичні їм притвори, підпорядковані центральному верху. Далі шляхом спрощення
та відбору конструктивних прийомів і форм виникли 2 класичних типи тетраконхів,
які перенесено на Україну російськими архітекторами (А. Квасов), не без впливу
класичної західної архітектури: перший храм цього типу (Лемеші) має виразну
ордерну архітектуру. Тут абсолютна єдність внутрішнього простору виявлена у
найдосконалішій формі, як чистий пластичний вираз центричних ідей Відродження,
започаткованих у кін. XV ст. великим італійським зодчим Браманте.
Тетраконхові храми прижилися на Чернігівщині
тому, що були лише видозміненим, чіткіше структурованим, абстрагованим місцевим
типом церкви, як він виробився в епоху українського відродження з характерними
планом у вигляді грецького хреста, центричністю, ступінчастим наростанням мас,
скульптурністю обсягів, всефасадністю, розрахованою на круговий огляд споруди.
У цих храмах була головна риса, притаманна національній композиційній ідеї:
висотне розкриття і тотожність внутрішнього простору та геометрії зовнішніх
форм, максимальна єдність конструкції і архітектоніки, яку спостерігаємо лише в
кращих зразках народної дерев'яної архітектури.;
Тетраконхові храми погано задовольняли вимоги
православного богослужіння: вміщали мало людей, з маленьким вівтарем без
жертвенника і дияконника, без хорів, через що у XIX ст. більшість тетраконхів
отримали різні прибудови. Тому такі споруди зводилися або як храми-пам'ятники
на відзнаку важливих подій (Покровська церква у Ніжині на честь відкриття
однойменного ярмарку), як садибні церкви поміщиків (Орлівка), як надгробні
пам'ятники (Лемеші). Це узгоджується з функціональним призначенням тетраконхів
у архітектурі Західної та Центральної Європи VII-XIII ст. (домові церкви,
мартирії, баптистерії, каплиці).
Але завдяки пластичній виразності і символічній
наповненості тетраконхового храму, що уособлював Христа і чотирьох
Євангелістів, котрі, в свою чергу, символізували 4 стихії - землю, воду,
повітря і вогонь, такий храм, як наочна модель світобудови, набув популярності.
Окремі сільські громади почали споруджувати тетраконхи як парафіяльні храми за
зразками міських церков (Рикове, Нові Млини). І закономірно, що указ Синоду
1803 р. про заборону будувати церкви в українському народному стилі поклав край
і спорудженню тетраконхів.
Розглядаючи архітектурні форми тетраконхів
Чернігівщини, відзначимо велику ступінь уніфікованості форм квадрифолієвих
баштоподібних тетраконхів, що контрастує з розмаїттям та індивідуалізацією форм
простих тетраконхів. Це пояснюється тим, що перші будувалися за усталеними
зразками, не виключено, що й за кресленниками тодішніх провідних архітекторів
А. Квасова та І. Григоровича-Барського (Лемеші, Глухів, Короп, Рикове).
Натомість Стародубський тетраконх відрізняється неповторною формою високої
ярусної круглої бані, Носівський - могутніми пучками кутових колон, Уланівський
- двосвітністю основних обсягів. Різноманітніші й членування простих тетраконхів
- від лапідарності, позбавленої декору (Нові Млини) до майже палацової
бароккової пишноти (Носівка).
Отже, у другій пол. XVIII ст. у міру проникнення
світських тенденцій у церковну сферу та послідовного розвитку основних
спрямувань українського відродження до рівноваги обсягів і мас, тектонічної
чистоти архітектурної форми, з'являються тетраконхові об'ємно-просторові
структури культових споруд, зовсім не обгрунтовані богослужбовими потребами.
Вони грунтувалися на ясній символіці форм та принципах народної архітектурної
естетики, трансформованих з урахуванням світового досвіду. Тетраконхові храми,
яких збереглося 9 з 13 - одна з найкоштовніших складових культурної спадщини
Чернігівщини. Вони заслуговують на уважне вивчення, дбайливе збереження і
наукову реставрацію.
Все материалы библиотеки охраняются авторским правом и являются интеллектуальной собственностью их авторов.
Все материалы библиотеки получены из общедоступных источников либо непосредственно от их авторов.
Размещение материалов в библиотеке является их цитированием в целях обеспечения сохранности и доступности научной информации, а не перепечаткой либо воспроизведением в какой-либо иной форме.
Любое использование материалов библиотеки без ссылки на их авторов, источники и библиотеку запрещено.
Запрещено использование материалов библиотеки в коммерческих целях.
Учредитель и хранитель библиотеки «РусАрх»,
академик Российской академии художеств
Сергей Вольфгангович Заграевский