|
РусАрх |
Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры
|
Источник: Зубрицька А.О. , Коваль О.А. , Петраускас А.В. Нові дослідження літописного Возвягля та його округи. В кн.: Матеріальна та духовна культура Південної Русі. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару, присвяченого 100-літтю від дня народження В.Й. Довженка (Чернігів – Шестовиця, 16 – 19 липня 2009 р.). Київ – Чернігів, 2012. С. 114-121. Все права сохранены.
Материал предоставлен библиотеке «РусАрх» Ю.Н. Сытым. Все права сохранены.
Размещение в библиотеке «РусАрх»:
А.О. Зубрицька, О.А. Коваль, А.В. Петраускас
НОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТОПИСНОГО ВОЗВЯГЛЯ ТА ЙОГО ОКРУГИ
Давньоруське місто Возвягль вперше згадується на сторінках літопису в контексті подій 1257 – 1258 рр. під час підпорядкування Болохівської землі Данилом Галицьким. Літописець досить детально описує перебіг облоги, підкорення та наступного знищення, що, вірогідно, викликане опором, яке місто чинило завойовникові 1. Наступні згадки міста із назвою Возвягль (Звягель) у письмових джерелах з`являються майже через 3 століття. Вони пов`язані з виникненням на цій території замку Костянтина Острозького.
Українські та російські історики небезпідставно ототожнювали літописне давньоруське місто із містечком Звягель, котре наприкінці XVIII ст. отримало назву Новоград-Волинський. Саме з місцем розташування замку Острозького пов`язували місце розташування його літописного попередника.
В околицях міста ще в ХІХ ст. було зафіксовано
залишки стародавнього городища 2. У 70-х рр. ХХ ст.
експедиція Інституту археології у складі М.П. Кучери, В.О. Круц та
О.П. Моці обстежила його залишки.
Пошуки археологічного еквівалента літописного міста
пов`язані з іменами українських вчених М.П. Кучери та
Б.А. Звіздецького. Під час археологічних розвідок 1988 р. в районі
сучасного міста Новограда-Волинського вони повторно обстежили місцевість та
виявили два давньоруські городища, що розташовані за декілька кілометрів за
течією р. Случ від замку Острозького 3.
Вивчення особливостей фортифікації, а також
матеріали з поверхні та пошукових шурфів дозволили віднести основний час
функціонування городищ до кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. Виявлено також і керамічні
знахідки ІХ – середини Х ст. Дослідник висловив гіпотезу, що, вірогідно,
саме ці городища (умовно названі Південним та Північним) і являють собою
залишки згадуваного літописом міста 4.
Наступні археологічні розкопки широкою площею, які
проводив Б.А. Звіздецький, підтвердили та деталізували висловлену
гіпотезу.
Так, під час проведення робіт з консервації та
реконструкції замку Острозького, культурні нашарування було прорізано аж до
материка. Б.А. Звіздецький, після ретельного обстеження відслонень,
зафіксував керамічні матеріали, які мають нижню межу не раніше ХVI ст.
Розкопки Південного городища широкою площею в 1988, 1993 – 1994 рр. показали, що основні знахідки та об`єкти датуються ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. Зафіксовано також виразні сліди знищення городища внаслідок військового нападу – сліди пожежі оборонних споруд, значну кількість розрізнених решток захисників городища в культурному шарі та у заповненні об`єктів. Заглиблена частина однієї з житлових споруд була наполовину заповнена людськими рештками. Усі зафіксовані ознаки дозволили остаточно підтвердити версію про співвідношення городища із літописним містом Возвягль 5.
В ході розкопок 1992 р. дослідник вивчав селище, «розташоване на південний схід від городища» (Південного) 6. Селище розташоване всього за декілька сот метрів від Південного городища і, зважаючи на зафіксовану дослідником і підтверджену роботами 2008 р. безперервність у розповсюдженні культурного шару між ним та городищем, а також на синхронність виявлених на них старожитностей, дослідник інтерпретував його як посад. На думку вченого, посад розміщувався також між Південним та Північним городищами. Автор звернув увагу на зв`язок між розповсюдженням культурного шару та рівними ділянками території в системі берегових обривів та крутих схилів глибоких ярів, що оточують городища.
Дослідження літописного Возвягля, розпочаті Б.А. Звіздецьким та М.П. Кучерою, після десятирічної перерви були продовжені у 2007 – 2008 рр. Протягом 2007 р. Житомирською археологічною експедицією дослідження проводились на дитинці Північного городища. Було проведено зачистку відслонень природного та антропогенного походження в межах городища та прилеглої до нього площі, а також збори підйомного матеріалу на посаді та візуальне обстеження округи літописного Возвягля. В результаті було виявлено декілька господарчо-побутових будівель, отримано численний та різноманітний речовий матеріал, представлений побутовими речами, прикрасами, предметами ремісничо-господарського призначення, предметами військового обладунку давньоруських дружинників. В ході обстежень досліджувалася двочастинна структура Північного городища зі складною комбінованою системою оборонних споруд, котра включала окремі в`їзди до дитинця та до додаткового оборонного майданчика (барбакану), одно- та багаторядну систему валів і ровів, подвійну лінію ескарпів та виносне укріплення, що прикривали в`їзд до міста. У межах розкопу було виявлено також декілька пізньосередньовічних християнських безінвентарних трупопокладень.
Під час польового сезону 2008 р. досліджувалися городище літописного Возвягля, посад міста та найближча поселенська округа. Проведено розкопки селища (?), розташованого впритул до посаду, а також обстеження археологічних пам`яток у межах району.
Були продовжені дослідження майданчика дитинця
Північного городища літописного Возвягля. Всього було розкопано площу біля
Слід відзначити, що уздовж усієї розкритої площі
розкопу 2008 р. зафіксовано шар перевідкладеного материкового
лесоподібного суглинку. Його наявність є ще одним доказом того, що рів
відокремлює дитинець від додаткового захисного майданчика (барбакану) і
підтверджує висунуту раніше М.П. Кучерою гіпотезу про те, що Північне городище
(на відміну від Південного) має двочастинну структуру.
У сезоні 2008 р. було продовжено дослідження
зовнішніх оборонних споруд Північного городища літописного Возвягля, а саме
насипного майданчика між центральним в`їздом до Північного городища і стрімким
обривом берега р. Случ. Пошуковим шурфом, який було закладено в самій
крайній південній точці майданчика, зафіксовано майже
З метою вивчення наземних характеристик захисних
споруд літописного Возвягля приватним підприємцем О. Чубенком на
замовлення ІА НАНУ було виконано аерофотозйомку городища і прилеглої до
нього території з висоти 200 –
Привертають увагу залишки трьох пізньосередньовічних трупопокладень, зафіксованих на дитинці Північного городища, які в цілому виконані за православними християнськими традиціями, – безінвентарні поховання в ямах, орієнтовані головою на захід. Особливістю поховань, виявлених в 2008 р., є нетрадиційне для православних поховань використання каменю: в ногах на підсипці та безпосередньо на обличчі покійника. Нагадаємо, що у похованні, виявленому в 2007 р., каміння було викладено зверху в ногах поховання. Ще однією особливістю вказаних поховань, що була відмічена і в сезоні 2007 р., є незвична поза померлого – із зігнутими в ліктях та піднятими до голови руками. Пальці рук при цьому щільно стиснуті в кулак, а щелепи зведені (Рис. 5).
Подібні способи використання каміння в поховальних спорудах багатьма дослідниками пов’язуються із пережитками поховальних традицій західнобалтського племені ятвягів. Так, за результатами досліджень А.В. Квятковської, для даного типу поховального обряду характерна відсутність зовнішніх ознак поховання – кам`яні надмогильні кладки задерновані, а на поверхні іноді виступають лише маківки каменів. Дослідниця відзначає, що кам`яні кладки, як правило, одношарові, виключення рідкі. Біля голови та у ногах іноді фіксують камені великих розмірів природної форми чи із слідами штучної обробки. На каменях, що стоять в головах, іноді відзначено зображення хрестів різної форми, солярні та інші знаки. На території Гродненщини та Брестщини іноді поруч із могилами зустрічаються і кам`яні кургани. Традиція використання каменю в облаштуванні могильної споруди в дещо змінених формах фіксується дослідницею навіть на початку ХХ ст. 7
Рис. 1. Загальний план археологічного комплексу:
городища, посад, сільська округа.
1 – 6 – ділянки посаду; I – XV – селища
Рис. 2. План Північного городища
Рис. 3. Художня реконструкція оборонних споруд
Північного городища
(рисунок М. Довганіч)
Рис. 4. Аерофотозйомка Північного городища (фото О. Чубенка)
Рис. 5. Фото пізньосередньовічного поховання із
кам’яним «закладом»
в районі голови покійника
Випадки використання каменю в конструкції давньоруських курганних насипів булі зафіксовані Б.А. Звіздецьким на відстані декількох кілометрів на північ від літописного Звягеля в с. Ходурки. Подібні поховальні споруди дослідник відзначав у північних районах Овруцького кряжу, в сс. Городець та Антоновичі. На думку вченого, вони могли виникнути внаслідок переміщення на вказану територію певної групи ятвязького населення 8.
Звернемо увагу також на факт широкого використання
необробленого каменю в якості могильних «стел» в християнських похованнях
другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Вказані випадки було
зафіксовано в ході виконання дослідником наукової інвентаризації пам`яток
історії та культури в районах, що постраждали від Чорнобильської аварії.
Цілком очевидна різниця між кам`яними спорудами,
зафіксованими дослідниками в центрі розселення ятвязьких племен та виявленими
на території сучасної України. Останні мають набагато простішу конструкцію і не
містять в собі ряд додаткових ознак ятвязького поховального обряду. Подібні
характеристики мають декілька груп могильників і на території сучасної
Білорусі, що пояснюється дослідниками як вплив поховальних традицій ятвягів на
суміжні території 9.
Одним із напрямків польових досліджень, запланованих
на 2008 р., було вивчення посаду Возвягля. В результаті візуального
обстеження місцевості та зачистки природних відслонень та вибіркового
шурфування було встановлено, що площа посаду літописного Возвягля ХІІ –
ХІІІ ст., за попередніми розрахунками, може складати приблизно
На одному із примикаючих впритул до посаду поселень
було проведено рятівні розкопки. Загальна обстежувана площа ділянки склала біля
0,98 га. Після проведеного шурфування окреслено площу розповсюдження
культурного шару і повністю її досліджено. Суцільна розкрита площа склала
Зауважимо, що навпроти досліджуваної площі, а саме на протилежному, північному, боці автодороги, знаходиться культурний шар ХІІ – ХІІІ ст., який безперервно поширюється до Південного городища літописного Возвягля, а під полотном автодороги Б.А. Звіздецький в 1992 р. дослідив частину посаду міста 10. У такому випадку, виявлені старожитності ХІІ – ХІІІ ст. можна розглядати як крайню периферійну частину посаду літописного міста.
Вивчалася також і найближча прилегла до городища
територія, де в сезоні 2008 р. шляхом візуального обстеження
горизонтальних відслонень та вибіркового шурфування виявлено
15 археологічних пам`яток – поселень відкритого типу, переважна більшість
яких містить матеріали ХІІ – ХІІІ ст. Саме вони становили найближчу
поселенську округу міста (Рис. 1). З урахуванням того, що більшість
вказаної території задернована, не можна виключати, що після проведення
регулярного планомірного шурфування усієї території кількість та площа поселень
може збільшитись, і, можливо, розташовані на незначній відстані до краю посаду
пам`ятки можуть злитися з ним.
Розпочато проведення археологічних розвідок в межах Новоград-Волинського р-ну. В результаті виявлено ряд нових археологічних селищ, датованих від доби бронзи – раннього залізного віку до періоду пізнього середньовіччя.
Виявлене і обстежене нове городище мисового типу з
двома лініями валів та ровів ХІІ – ХІІІ ст. в с. Городище. Знято його
напівінструментальний план та проведено шурфування дитинця. В результаті можна
висловити припущення, що саме на цьому місці (виходячи із характеристик
речового матеріалу і оборонних споруд) в давньоруський час було зведено
укріплення, що призвело до утворення топоніму «городище». Таким чином, можна
стверджувати, що городище, розташоване на протилежному правому березі
р. Церем, з урахуванням його занадто великої для давньоруського часу
площі, конфігурації та дуже незначної насиченості культурними рештками,
вірогідно, відноситься до доби раннього залізного віку, що в формі припущення
вже висловлювалося М.П. Кучерою та Б.А. Звіздецьким 11.
Окрім польових розвідкових та розкопочних робіт, було проведене ознайомлення і, по можливості, фіксація археологічних матеріалів, що знаходяться в шкільних музеях та приватних колекціях. Найбільш важливими результатами можна вважати фотофіксацію збірки шкільного музею в с. Киянка, в якій представлені матеріали зруйнованого господарською діяльністю могильника культури кулястих амфор. Слід також відзначити матеріали з приватної збірки Г.Б. Чапліна, в якій представлені знахідки фібул та монет пізньоримської доби, що виразно засвідчують поселенський характер пам’яток, з яких вони походять, і які виявлені на багато десятків кілометрів північніше від відомих на сьогоднішній день. Візуальне обстеження місцевості, на яких було знайдено фібули IV ст. н.е., дозволило виявити знахідки ліпного та гончарного посуду черняхівської культури поблизу с. Гульськ Новоград-Волинського р-ну.
Підводячи підсумки, можна сказати, що двадцять років досліджень літописного Возвягля та його округи вимальовують перед нами нові наукові проблеми. Нез`ясованою залишається подальша доля населення Возвягля в ХІ ст. та місцерозташування пам’яток навколо міста в XIV ст.; якими етнічними, соціальними чи культовими чинниками можна пояснити характер незвичного поховального обряду на Північному городищі, точне визначення меж посаду давньоруського міста та його найближчої поселенської округи та багато іншого. Подальші дослідження зможуть нам дати можливість пошуку відповідей на поставлені запитання.
Рис. 6. Знахідки з дитинця Північного городища
Рис. 7. Знахідки з дитинця Північного городища
__________________________
1. Русские летописи. Ипатиевская летопись.– Т. 11. – Рязань, 2001. – С. 555. – Стб. 20 – 25.
2. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды XI АС в Киеве. – М., 1901. – Т. 1. – С. 1 – 140.
3.
Кучера М.П.
Нові дані про городища Житомирщини // Археологія. – 1982. – Вип. 41. –
С. 73; Кучера М.П., Звиздецкий Б.А., Іванченко Л.И.,
Витрик И.С. Отчет о разведке памятников археологии Житомирской обл. в
4. Звіздецький Б.А. Городища ІХ – ХІІІ ст. на території літописних древлян. – К., 2008. – С. 124.
5. Звіздецький Б.А. Південне городище літописного Возвягля: дослідження 1988 – 1998 рр. // Літописний Возвягль. Дослідження 1988 – 2007 рр. – К., 2008. – С. 7 – 15.
6. Звіздецький Б.А. Південне городище літописного… – С. 9.
7. Квятковская А.В. Каменные могильники Беларуси ХІ – XVII вв. – Автореферат канд. дис. – Минск, 1994. – С. 8 – 23.
8. Звиздецкий Б.А. Новые данные о курганах с каменными обкладками на севере Житомирщины // Русь в IX – XIV вв. Взаимодействие Севера и Юга. – М., 2005. – С. 281 – 286.
9. Квятковская А.В. Каменные могильники Беларуси… – С. 8 – 23.
10. Звіздецький Б.А. Звіт про роботу Житомирської археологічної експедиції ІА НАНУ у 1992 р. // НА ІА НАНУ. – 1992/11. – 20 с.
11. Звіздецький Б.А. Городища ІХ – ХІІІ ст. на території… – С. 116.
Все материалы библиотеки охраняются авторским правом и являются интеллектуальной собственностью их авторов.
Все материалы библиотеки получены из общедоступных источников либо непосредственно от их авторов.
Размещение материалов в библиотеке является их цитированием в целях обеспечения сохранности и доступности научной информации, а не перепечаткой либо воспроизведением в какой-либо иной форме.
Любое использование материалов библиотеки без ссылки на их авторов, источники и библиотеку запрещено.
Запрещено использование материалов библиотеки в коммерческих целях.
Учредитель и хранитель библиотеки «РусАрх»,
академик Российской академии художеств
Сергей Вольфгангович Заграевский